«АДМІНІСТРАТИВНЕ СУДОЧИНСТВО : ПРОБЛЕМИ ПРАКТИКИ» - Володимир Перепелюк
Опубликовано 22.05.2008 - В рубриках: Право
Верховна Рада України, виражаючи суверенну волю народу, дбаючи про забезпечення наших з ВАМИ прав і свобод, ПІКЛУЮЧИСЬ про зміцнення громадської злагоди на нашій землі , гарантуючи забезпечення прав і свобод кожномугромадянину , прийняла ОСНОВНИЙ ЗАКОН УКРАЇНИ.
Згідно до цього документу, а саме ст. 6: «Державна влада в Україні здійснюється на засадах ії поділу на законодавчу, виконавчу та судову». Єдиним органом законодавчої влади в Україні Конституція возначає Верховну Раду (ст. 75). Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (ст.113). Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції (ст. 124, 125). Стутус Президента України визначається ст. 102 : «Президент України є главою і виступає від її імені». А це значить, що всі державні чиновники України, працючи на державних посадах, особливо вищих, і приймачи рішення від імені народу, а саме це стверджує принцип народовладдя, який конкретизується у cт. 5 «… носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є НАРОД, який здійснює її « безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування» повинні усвідомлювати свою велику відповідальність перед БОГОМ, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешними поколіннями, за свою діяльність, за кожний свій крок .
Наша Батьківщина, так трактує Конституція – суверенна і незалежна, демократична, соціальна і правова держава. Ознаки «суверенна» і «незалежна» поєднують у собі європейські конституційні традиції та головну тезу борців за українську державність. Так, ще Гетьман України Пилип Орлик, у своїй праці «Пакти і Конституції законів і вольностей Війська Запорізького»(1710 р.) , заклав ідею природного права і договірного походження держави, згідно з якою НАРОД України укладає договір з гетьманом, передаючи йому частину своїх прав свобод заради забезпечення внутрішньої злагоди і зовнішньої безпеки держави. У документі сформульовано засади розподілу представницької і виконавої влади та незалежності СУДУ, який має підкорятися лише закону. Пізніше ідеї справедливості, свободи, рівності і братерства звучали в документах Кирило-Мефодіївського товариства (1845-1847 ). Наступні кроки до гармонійного суспільства зробили великі українці Михайло Драгоманов та Михайло Грушевський.
Соціальний, правовий , економічний захист громадян, забезпечення прав и свобод людини та громадянина- це найважливіша конституційна функція держави. Реалізації цього положення значною мірою залежить від державного управління та адмінистративного судочинства. А,враховуючи, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 КАСУ є захист прав , свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних усіб у сфері публічно-правових відносин, у ст.ст. 105 та 106 цього Кодексу передбачено безпосередні способи захисту, за допомогою яких особа може захистити своє порушене, невизнане або оспорене правою
Нормою життя в правовій державі є намагання розв`язати переважну більшість проблем, які виникають у ріних сферах суспільного життя, в суді. Судовий механізм захисту прав і свобод людини й громадянина дозволяє, на жаль, хоча б у якійсь мірі, усунути свавілля з боку державної влади, посадових і службових осіб, забезпечуючи проведення в життя принципу відповідальності чиновників за свою діяльність.
Мова йде, передусім про адміністративні справи, розглядати які вітчизняні суди розпочали не так давно. Першим кроком на путі створення системи адміністративної юстиції України було прийняття у 1992 році Концепції судово-правовї реформи. З 1996 року, робочою групою на чолі з Першим заступником Голови Верховного Суду України В.Стефанюком, почалась підготовка проекту Адміністративно- процесуального кодексу. Наукове обгрунтування цього важливого документу, забезпечували такі видатні українські вчені і фахівці своєї справи, як В.Б. Авер`янов, В.І Андрєйцев , Ю.П. Битяк , Р.А. Калюжний , В.К. Колпаков , В.В. Копєйчиков , В.Г. Перепелюк та інші. Своїми дослідженнями , через огляд історичного становлення суті адміністративного судочинства, фахівці створили теоретичну базу інституту адміністративного судочинства в Україні як нової галузі права.
У липні 2005 року було прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, що набрав чинності з 1 вересня цього ж року. З прийняттям цього нормативно-правового акта фактично завершився перший етап процесу правового забезпечення діяльності адміністративних судів України.
Здавалося, з дією цього кодексу країна і суспільство виходять на магістральну дорогу справедливого судочинства, про які раніше можна було лише мріяти. Новий порядок вирішення спорів, передбачає додаткові гарантії захисту та поновлення прав, свобод та інтересів особи. Та, на жаль, з`являється дедалі все більше і більше життєвих фактів, які свідчать про неоднакове застосування положень цього кодексу. Про недоліки, неправомірні випадки, правосвідомість суддів, що розглядають адміністравні справи, багато пишить у пресі, розповідають по телевізору.
Завдання любого суду- здійснення правосуддя. А правосуддя- це діяльність суду, яка обумовлена інтелектуальною діяльність кожного судді, спрямована на оцінку прав особи, доказів, обставин справи, вибір правових норм, їх тлумачення і застосування до відносин між сторонами счудочинства. Роглядаючи адміністративну справу, суддя одноособно приймає рішення від імені Суду. Тобто, пересічний громадянин , де-факто, залежить від особистого ставлення судді до предмету позову. А це означає, що рішення позову, грунтується на правосвідомості судді, і залежить від його розуміння завдання адміністративного судочинства, тлумачення правовї норми, ефективності захисту прав фізичних та юридичних осіб у відносинах з суб`єктами владних повноважень.
Велика завантаженність суддів, недосконалість законів, необхідність керуватися кількома процесуальними актами, відсутність спеціалізації суддів перетворює «правосвідомих» правових фахівців на стереотипних статистів. З цього витікає, що дії суддів, закрема адміністративних, не виконують головного завдання, покладеного на них нородом, –служіння захисту прав людини, а, навпаки, звеличуваються над людиною, прагнучі скоріше позбутися адміністративної справи, а не розглянути її відповідно до завдань адмінсудочинства. Недоліки правосвідомості суддів, їх неналежна кваліфікаця, негативно відбиваються на якості правосуддя. Це призводить до незахищеності особи від свавілля суб`єктів владних повноважень, у том числі від носіів судової влади.
У цьому розрізі, великої уваги фахівців і громадян України, заслуговує наукова діяльність Цетру політико-правових реформ. Головною метою аналітичного центру є проведення реформ у політичній і правовій сферах та реалізаціі Конституції України шляхом проведення аналітичних досліджень.
Так, проводячі аналітичні дослідженя у галузі адміністративного права, зокрема, аналізуючи питання адміністративної та судової реформи, видано посібник експерта Центру політико –правових реформ Володимира Перепелюка «Адміністративне судочинство:проблеми практики ». В цьому посібнику є можливість отримати практичні відповіді на багато питань, які часто виникають у cуддів, помічників cуддів, кандидатів на посаду cудді, пересічних громадян, яких цікавить ця галузь права.
Автор,проводячи науковий аналіз матеріалів судових справ та окремих судових рішень, змісту та форм процесуальних дій, рішень суддів з точки зору їх відповідності нормам законодавства про адміністративне судочинство, допомогає прояснити питання підсудності адміністративних справ, делегування повноважень державних органів, особливості розгляду справ, які випливають з Конвенції про захист прав людини, захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку публічної адміністраціі та інші.
У посібнику наводяться окремі приклади неправильного, на погляд автора, застосування діючого законодавства про адміністративне судочинство. Кожен з прикладів супроводжується детальним науковим аналізом процесуальних порушень суду та рекомендацією, що дозволить іншим фахівцям уникати їх у майбутньому.
Структура посібника дозволяє дуже легко знаходите проблемне питання адміністративного процессу. Всі питання згруповані відповідно до розділів КАСУ.
Книга містить бланки і зразки рішень першої та апеляційної інстанцій, зразки деяких постанов і ухвал цих судів,бланки ухвал суддів на стадіі виконання.
.
Комментарии
Оставьте отзыв